Як кібернасильство регулюється в Європейському Союзі

Запобігання насильству в цифровому середовищі – один з головних пріоритетів ЄС у сфері протидії гендерно зумовленому насильству (ГЗН). Залякування, переслідування та насильство в соціальних мережах мають далекосяжні наслідки, тому ЄС посилено працює у цьому напряму.

Дослідження Economist Intelligence Unit, яке охопило 45 країн світу (включно з Україною), показало, що 85 % опитаних жінок зазнавали або були свідками насильства в інтернеті, при цьому 38 % жінок повідомили про особистий досвід такого насильства. Про досвід онлайн-насильства свій чи інших жінок зазначили 74 % опитаних у європейських країнах.

Наразі на міжнародному рівні напрацьовується єдина правова база, спрямована на регулювання насильства у цифровому вимірі. Зокрема, з метою реагування на кібернасильство сексуального характеру 14 травня 2024 року ЄС було ухвалено Директиву щодо боротьби з насильством щодо жінок та домашнім насильством, яка передбачає криміналізацію переслідування (сталкінгу), домагань, підбурювання до насильства чи ненависті в онлайн-просторі. Документ зобов’язує усі країни-члени ЄС криміналізувати кібернасильство.

Важливими міжнародно-правовими актами у цьому контексті є також три інші документи. Усі вони ратифіковані Україною.

• Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція). І хоча у документі напряму не зазначається про цифровий вимір, у 2021 році група експертів GREVIO опублікувала Загальні рекомендації №1 про цифровий вимір насильства щодо жінок. У них зазначено, що насильство стосовно жінок та дівчат у цифровому вимірі як прояв гендерно зумовленого насильства підпадає під сферу дії Стамбульської конвенції. Відповідно, незалежно від того, чи скоєні такі дії офлайн чи онлайн, вони мають переслідуватися законом.
• Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність (Будапештська конвенція). Визначає процедурні повноваження та механізм міжнародної співпраці щодо кіберзлочинності та будь-якого правопорушення, пов’язаного з електронними доказами, однак прямо не регулює питання насильства над жінками. Разом зі Стамбульською конвенцією вона може забезпечити механізми для судового переслідування насильства у цифровому вимірі.
• Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція). Зобов’язує криміналізувати всі форми жорстокого поводження з дітьми, включно з формами насильства у цифровому вимірі, які стосуються сексуальної експлуатації та сексуальним насильством в інтернеті.

17 лютого 2024 року набув чинності ще один документ ЄС – Акт європейської цифрової стратегії – DSA (Акт про цифрові послуги), що регулює в тому числі протидію гендерно зумовленого насильства онлайн. Документ зобов’язує постачальників великих онлайн-платформ дотримуватися всіх норм щодо протидії поширенню незаконного контенту, яке становить кібернасильство.

Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) «кібернасильство» визначається як форма домашнього насильства. Зокрема, у справі «Buturuga проти Румунії», заява №56867/15 (2020 р.) заявниця подала скаргу до органів влади у зв’язку із застосуванням до неї насильства з боку чоловіка, адже він оглянув її акаунти в соціальних мережах, скопіював приватні розмови, документи та фото. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що держави мають обов’язок створити та ефективно застосовувати систему покарань проти будь-яких форм домашнього насильства, зокрема і насильства у цифровому вимірі.

У той час як більшість держав мають законодавство, що криміналізує поведінку, пов'язану з сексуальною експлуатацією в Інтернеті та насильством над дітьми, інструменти криміналізації інших форм кібернасильства, таких як кібербулінг, переслідування, сексуальні домагання та інші лише напрацьовуються. Деякі держави передбачають відповідальність постачальників послуг. Більшість держав ЄС, застосовують звичайне кримінальне законодавство до таких протиправних діянь.

В Україні проблема насильства у цифровому вимірі визнається у Державній стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року. В плані дій на 2022-2024 роки прописано окремі кроки для подолання проблеми та підтримки жертв насильства: надання психологічної допомоги за допомогою «гарячих ліній», проведення досліджень, підготовка інформаційно-аналітичних довідок з інформацією щодо виявлених випадків та реагування на них тощо.

Кампанія проводиться за ініціативи Офісу Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Міністерства юстиції України спільно з Національною поліцією України, Кіберполіцією України, Координаційним центром з надання правничої допомоги за сприяння Урядової Уповноваженої з питань гендерної політики, в межах «16 днів проти насильства».

Міністерство юстиції України